Смугасте ЗлО

Тепер Теодор повноцінний член суспільства)
( Теодор на роботі )

Всім, хто хоче в понедрильник мене побачити,
погомоніти чи просто приємно почати робочий тиждень повідомляю:
з 15 до 19 мене можна буде знайти в "El mate.Argentina" (Саксаганського, 81)

(Henk Helmantel)
Вимкнули опалення, мерзну.
Сьогодні випало багато дощу, він проникає під землю і капає там з підземних стель
і підземні люди підставляють миски і чашки. Слухають дзвін води, що луною розходиться в їх підземному світі,
підземні рослини розпускають свої бліді квіти,
підземні риби мовчать.
А вночі там будуть підземні тумани, такі ж білі як і тут.

(с) Адольф Гітлер

Думаю про старі будинки та про виноград, що плететься стінами.
Про кордони та їх долання, про мандри й повернення.
Легко пахне сандалом, я сьогодні можу все. Головне - встигнути!

Скоро Новий Рік, всі почнуть писати звіти, а в мене водоемульсійонка закінчилась.

Суворі робочі з засмаглими руками і заляпаними плечима фарбують нею стіни, а я ні.

Це тут нідочого: Для того, щоб пощастило, теж треба щось зробити (с) Ірися

Так от, дві банки чудової водоемульсійонки колись були привезені з самого серця Волині - Луцька і щедро подаровані великим меценатом Михайлом, він же Ворон.
Але ніщо в світі не вічне і водоемульсійонка теж.

Під катом ви можете побачити скільки хороших речей було зроблено завдяки їй, водоемульсійонці.

( КАТ )

тепер у мене є намисто)
Кожна бусинка - унікальна)

п.с. карантин триває, мій фетишизм все прогресує )

У мене завівся ловець снів)
Він зовсім правильний, зроблений з вербових гілок, натуральних ниток, шкіряних шнурків, пір’їн круків і пір’їни сови)
Тепер він житиме в мене і охоронятиме сни) так)

а ще у нього є брат-близнюк і я впевнена, що між ними, як і між кожними порядними близнюками, є зв’язок)

Ось так я вмію)))

Хто має і може записати (хто знає, де можна скачати) фільми із переліку - відгукніться!
В боргу не залишусь;)

1964 — «Сон»,
1965 — «Гадюка»,
1966 — «Бур'ян»,
1967 — «Дві смерті»,
1967 — «Київські мелодії»,
1968 — «Помилка Оноре де Бальзака»,
1968 — «Анничка»,
1968 — «Камінний хрест»,
1968 — «Розвідники»,
1970 — «Білий птах з чорною ознакою»,
1970 — «Комісари»,  
1971 — «Іду до тебе»,  
1971 — «Лада з країни Берендеїв»,  
1971 — «Захар Беркут»,  
1972 — «Наперекір усьому»,   
1973 — «Повість про жінку»,  
1973 — «Коли людина посміхнулась»,  
1974 — «Марина»,  
1974 — «Мріяти і жити»,  
1975 — «Канал»,  
1976 — «Тривожний місяць вересень»,   
1978 — «Море»,    
1980 — «Лісова пісня. Мавка»,
1981 — «Така пізня, така тепла осінь»,  
1982 — «Повернення Баттерфляй»,  
1983 — «Легенда про княгиню Ольгу»,
1983 — «Миргород та його мешканці»

Чекаю і сподіваюсь)

фото: vulpeculaz

І взагалі - книгарня «Є» - приємне місце, в якому б місті вона не знаходилась)

п.с. у мене є знижки в КС, Є, Клуб сімейного дозвілля, кому тре - звертайтесь)

Добраніч

(Gustavo Aimar)
На моїй планеті сьогодні пахне апельсинами і зелений чай,
грає Carl Maria von Weber, рибки нагодовані та з свіжою водою,
на моїй планеті плани записуються в помаранчевий блокнот,
сьогодні робитиметься багато-багато)

П.С. Дякую: a235, ushkal_jr, vulpeculaz і hardborn

( Для тих, в кого в календарику є помітки на листопад. )

Каждое утро
Я ищу тебя среди трупов
В двух шагах от нашего дома,
Каждую ночь
Темнота
Опять и опять извергает тела -
В двух шагах от нашего дома,
Под мостом,
Среди зарослей лавра.
Мне говорят:
Если жандармы увели человека -
Больше нет человека.
Каждое утро
Я ищу тебя среди трупов.

Я ищу. Я одна по утрам.
Лишь заря,
Многоликая, в красных кровавых рубцах,
Ходит молча со мной,
И ее немота означает молчанье
Твоей бессрочной отлучки.
Я ищу - и надеюсь,
Что в одно непонятное утро
Я встречу тебя
Среди зарослей лавра.

Мне говорят:
Если живая кровь человека
Бьется в сердце друзей,
Которых он, может быть, даже не знал, -
Такой человек не умрет.
Каждое утро
Я ищу тебя среди трупов.

Каждое утро
Мертвецы глядят на меня,
Широко раскрывая глаза.
Каждый глаз точно солнце,
Что втоптано в землю.
Я ищу тебя,
Я хочу тебе показать
Поле нашего завтра,
Наши посевы.
Я тебя жду, я узнаю тебя
Среди зарослей лавра

Я говорю:
Пусть скорее сгорит безнадежность.
Жизнь, горячее небо, долина мучений -
Все уместилось во мне.
Твоя плодородная кровь
Пропитала грядущее поле.

Кажное утро
В двух шагах от нашего дома
Я ищу тебя среди трупов.

перевод М. Ваксмахер

п.с. Хто таки їде/йде, відпишіться будь ласка в каментах.

п.п.с. кому між 6.21 і 14-ть захочеться стрітись в Харкові, звоніть: 80667677735.

Шановне панство, завтра по обіді я вас покидаю на цілий тиждень!

Потрібно:
1) Дуже скучати;
2) Писати сентиментальні смс, мейли і листи;
3) Не звонити мені, всьо равно ігноритиму, звиняйте);
4) Добре себе поводити;
5) Сіяти на теренах інтернету Добре, Красиве, Вічне;
6) Чудово відсвяткувати четвертий день народження Сумно?Ком;
7) Чекати на мене з нетерпінням;
8) Придбати квитки в Харків.

Всьо, всім пака, чувачки!)
п.с. За головного лишаю, як завжди, Богдана)

Любі френди, буду рада всіх вас бачити на моїй першій виставці)

Дякую ushkal_jr за організацію)
Дякую a235 за афішку)
Дякую lottie_jo за афішу на Сумно?комі
Дякую всім, хто перепостить)
Дякую всім, хто прийде)

Отже, спільнота блоґів про культуру Сумно?Ком радо сповіщує вас, відвідувачів фесту, і тих, хто спостерігав за нами на відстані, про те, що Антонич-фест відбувся. Він пройшов вдало, публіка ніяк не відчула тих проблем, з якими зіштовхнулися ми, організатори. Про них можна довго нити, розповідати, що в нас вкрали, скільки нервів ми витратили на владу, хабарників, міліціянтів, місцевих биків, від яких нас захищали лише нечисленні «Спасівці». Ми зіштовхнулися з багатьма проблемами, але найважливіша, яку так і не вдалося вирішити – це прибутковість фестивалю.

Коли тобі важко дихати, значить ти дуже високо. (с)



(c)

Я суджу людей за зовнішністю. І судитиму надалі.
Звісно я зараз говорю не про риси обличчя чи колір очей.
А про те, як людина виглядає, як подає себе, як (!) і що говорить, як рухається, як дивиться, який вираз обличчя має.
Зовнішність - це тонкий шар, що покриває все внутрішнє. Тому я не вірю в мушлі і черепашки, в міцні маски та бетонні стіни.
Люди просвічуються наскрізь.

Поль Гоген

   Моя смородинова тиша.  



 Наш жовтень.  
                   

              Твої теплі сни.  

       По-нічному терпко. По-безмежному синьо.
                    
                     

якщо треба
Я намалюю сонце там, де небо, небо.

Всьо інше тута
показав 235

тепер осінь)

але ж я його люблю)
У нього на картинах музика грає)

А ще я для себе відкрила анонімні ікони старовинні, хоча спочатку хтіла повз них піти далі до Пимоненка. Але лишилась і пораділа) Усь де справжній наїв-арт!) Особливої уваги заслуговуть обличчя морди коней святого Георгія) Ще я тер крут і читав надписи старословянською) У звязку з непрофесіоналізмом народних художників і толпєнню народу на іконах, в кождного персонажа інший переважно випадковий однак яскравоемоційний вираз обличчя=)
А от зал з соціалістичним мистецтвом це флешбек в той же наїв-арт, але якийсь такий убогий.
Всеволод Максимович крут)
А ще деякі картини я би підписувала попрощє, а то понаписують "Скорий поїзд в пригороді парижу напровесні, вечоріє",а там же назва очевидна: "Полотно, олія, рамка" чи "Картон, вугілля", "Акварель, пастель, картонка")))

Щойно захотілося хорошого живопису вживу)
Дуже захотілося!) Триндець як захотілося!
Хто хоче скласти компанію, чекатиму завтра в 13.30-14.00 під Художнім Музеєм)

Для мене це літо було складне.

Але дуже добре, що воно було)

В моєму літі було багато доріг, сонця, фарб, друзів, мандрів, трав’яного чаю, неба, мовчання, тиші.



Щасти, моє літо)

Хто аргументовано і чітко напише де чия рука, тому приз)

Отже, де рука Тигри, а де Ірисібарабани) ?))

( Гадати по руках )

Знайомтеся)

Хоч ще сепрень - відчувається близкість осені:
   холодні ранки,
      пронизливі протяги,
          зимна вода.

Я бачила в Києві, як з метро виходили похмурі чоловіки в чорних куртках. Я впевнена, що вони несли Осінь в чорних дипломатах : розкладену рівними пачками, перетягнені новими гумками. Повні дипломати хрусткої осені! Я на неї чекаю з повними кишенями сподівань. Вірю в хороші зміни і в жовте листя, в тепле взуття і довгі вечори. А поки що насолоджуюся доцвітаючим серпнем.
А ще демісезонними радощами

Дєдушка Мороз, пришли мені партію стирачок і розклади їх по всій кімнаті, бубласочка!!!
Я ж третину життя сплю, а третину - шукаю стирачку!

Я завтра їду, буду через тиждень)
Якщо щось тре - звоніть)

п.с. Давно щось я фоток не викладав, ужос))))

(с)Жданкін